З початком повномасштабного вторгнення команди багатьох закладів, які опинилися на окупованій території або близько до лінії фронту, вирішили релокуватися до більш безпечних регіонів.

Джерело.

Долі цих закладів склалися по-різному: хтось після звільнення відновив роботу в рідному місті, однак продовжив розвивати вже декілька закладів водночас. Хтось зосередився на новій аудиторії та нові локації. А для декого переїзд та втрата ресурсів навпаки стали мотивацією для старту бізнесу, бо “більше втрачати нічого”.

Для цього матеріалу ми поспілкувалися з 4 підприємцями, які після 24 лютого відкрили заклади у нових для себе містах. Необхідні інвестиції для релокації складали від 10 000 гривень до 150 000 доларів, а проблеми, з якими стикнулися підприємці на нових місцях, також були різними: недоброчесні рієлтори, відносини з перевірчими органами, підбір команди.

Ділимося їхніми кейсами релокації.

 Кейс 1: Кав’ярня Prostir.соffee

• Рідне місто: Херсон;
• Місто для релокації: Івано-Франківськ;
• Статус зараз: кав’ярні працюють у двох містах, Херсоні та Івано-Франківську.

Prostir.Coffee почався з «кавового куточка» в сервісному центрі в Херсоні. У Костянтина Дудченка, співзасновника, був досвід роботи з кавою, тож він спробував готувати напої для людей, які чекають на свій гаджет з ремонту. Ідея спрацювала: за півтора року Prostir.Coffee суттєво розширився і перетворився на велику кав’ярню з меню сніданків та власним кондитерських цехом. В середньому заклад обслуговував 500 гостей на день.

Бренд  добре впізнавали, тож команда створила «пакет франшизи» і допомогла партнерам відкрити ще один заклад у місті. Справи йшли добре, аж поки вся країна не прокинулася від вибухів 24 лютого.

Костянтин згадує: «Вранці 24 лютого ми прийшли до кав’ярні і востаннє включили кава-машину. Навіть встигли випити кави з постійним гостем і попрощатися до мирних часів. Вийшли, закрили двері і все потавили на паузу».

Разом з дружиною і партнеркою по бізнесу Поліною Костянтин переїхав спочатку до Кривого Рогу, а згодом до Івано-Франківська.

Ідея відкрити заклад на новому місці прийшла за кілька тижнів. Повноцінні інвестиції у відкриття кав’ярні мали складати 50 000 доларів, однак у пари було 5 000. Вклалися завдяки тому, що ремонт робили самі, а обладнання брали в оренду.  

Костянтин згадує: «24 лютого я мав оплати нашу весільну подорож, але не встиг. Тож у нас на руках було до 5000 доларів. Ми могли просто витрачати їх на життя і чекати, коли зможемо повернутися до Херсону. А могли ризикнути і спробувати почати власну справу тут. Ми обрали друге».

Партнери, з якими пара починала бізнес кілька років тому, також підтримали ідею створення кав’ярні бренду в новому місті. Підготовка до відкриття зайняла 23 дні. Більшу частини роботи Костянтин та Поліна робили самі: фарбували стіни та збирали меблі. Кава-машину взяли в оренду.

Ціни адаптувати під ринок Івано-Франківська: зробили трохи меншими. Зв’язалися з працівниками у Херсоні і сказали, що готові надати їм роботу та підтримувати. Одна дівчина погодилася і приїхала працювати до Івано-Франківська.

Протягом першого періоду кав’ярню обирали переважно “новомістяни”: люди з Харкова, Києва, Ірпеня, Бучі, Миколаєва, Херсона, які опинилися в Івано-Франківську. За деякий час почали приходити і місцеві. Заклад отримав від них  підтримку і досі є їх “ранковою кавою” та місцем, куди приводять своїх друзів. Від бізнесу також отримували підтримку. Особливо від “23 ресторанів” і конкретно від Аліни Тохміленко.

Відразу після старту кав’ярня вийшла на 200 чеків в день.

Зараз прибуток реінвестуть, розширюють простір та можливості для розвитку бізнесу.

 За рік команда розширилася з 3 до 15 людей, але Констянтин та Поліна як власники продовжують щоденно працювати пліч-о-пліч з командою.

Свій досвід вони оцінюють переважно як позитивний: “Враховуючи бюджет і обставини, які ми мали, можу сказати, що ми все зробили вірно. Ми навіть обрали локацію, в яку ніхто з місцевих не вірив, а зараз всі говорять, що вулиця ожила завдяки нам”.

Зараз Prostir.coffee у Херсоні також працює, але в скороченому режимі: до 15.00.Це стало можливим завдяки бариста Олексію, який повернувся з Києва у Херсон і повністю забезпечує життєдіяльність кав’ярні. Місяць назад біля кав’ярні був обстріл, як і кожного дня у Херсоні. Тепер у закладу немає скла у вікнах і дверях, працюють з забитими вікнами. Після звільнення стала пунктом незламності з генератором і старлінком.

• Труднощі: обмежений бюджет (в 10 разів менший, ніж заплановано);
• Рішення: оренда обладнання, ремонт власноруч, старт з невеличкою командою з 3 людей та поступове розширення;
• Урок, який винесли: Бізнес має бути готовим до всього. Важливо вірити в себе та наважуватись ризикувати навіть коли здається, що завтра вже не буде.

Кейс 2: Характерники  

• Рідне місто: Бердянськ;
• Місто для релокації: Київ;
• Статус зараз: бар працює у Києві.

“Характерники” - заклад з Бердянська, який переїхав до Києва і відкрився тут майже “з нуля”.

На старт власники знайшли 30 000$. Цього було достатньо, щоб почати рух у напрямку відкриття бару, однак подальша роботи вимагала додаткових інвестицій.

Запустились «Характерники» за 2 місяці після того, як погодили приміщення та підписали договір оренди. Взагалі ж підготовка тривала 5 місяців, більшість часу зайняв саме пошук приміщення.

“Нас водили по різних майданчиках. Спочатку ми обрали перше приміщення на Басейній. Вже розробили концепцію «Бердянського подвірʼя». Там була дуже кльова локація. Ми чекали на неї довгий час і будували плани. Потім виявилось, що це місце вже здали в оренду, а нас просто хотіли кинути на немаленьку комісію”, - говорить співвласник закладу.

Першими гостями стали місцеві жителі, які хотіли підтримати заклад, та друзі з рідного міста. Реакцією аудиторії власники закладу задоволені на 100%.

Команда “Характерників” також сформувалася швидко

Ми, як магніт, притягнули один одного, бо маємо спільні погляди на життя. У нас працюють майже усі люди з Бердянська. Ми були знайомі у рідному місці, а у Києві вже обʼєднались у свою маленьку діаспору.

Помилки, які найбільше запам’ятались власникам закладу при релокації - це негативний досвід з рієлторами та бюрократичні моменти, до яких не були готові. Через це довелося відтермінувати запуск.

Бар у Києві працює вже понад рік, з позитивною динамікою. Головним результатом роботи засновники вважають  збереження команди попри все. Мріють влаштувати на роботу як можна більше переселенців і розвиватись далі.

Локація у рідному місті Бердянськ чекає на кращі часи. Власники все ж сподіваються, що вдасться знов відчинити двері.

• Труднощі: недоброчесні рієлтори, бюрократичні перешкоди, побутові проблеми;
• Рішення: зміна концепції, відтермінування запуску, рішучість відкривати заклад у Києві попри перешкоди, поступове розв’язання проблем та стратегія, орієнтована на зростання;
• Урок, який винесли: Не потрібно недооцінювати свої ідеї та сумніватись в собі.  Потрібно робити те, що подобається, а не те, що радять інші.

Кейс 3: Perfetto

• Рідне місто: Херсон;
• Місто для релокації: Вінниця;
• Статус зараз: 3 заклади, у Вінниці та в Одесі.

Perfetto, кондитерські та кафе з морозивом, які 15 років працювали у місті Херсон, здійснили релокацію у Вінницю.  Для релокації бізнесу знадобилося два етапи інвестицій: 70 тис. $ та ще 150 тис. $.

Перший заклад розпочав роботу на новому місці через 2 місяці після початку повномасштабного вторгнення.

 “Було страшно починати все спочатку без розуміння того, яка ситуація буде в країні. Але ми не хотіли припиняти діяльність, бо це справа нашого життя. На відкриття люди відреагували дуже позитивно, вітали, бажали успіху. Підтримка була неймовірна. Місцевий бізнес також казав, що ми їх надихаємо не здаватися, а діяти”, - розповідає Анна Восокбойник, співвласниця закладу.

В кондитерську набрали нову команду. До виробництва відразу долучилися кондитери з Херсону, а потім і інші працівники, які також переїхали з міста.

Не обійшлося без помилок: “З деякими новими співробітниками не зійшлися по цінностях. Вони почали бунт по сервісу, не хотіли погоджуватися на стандарти, які ми запроваджували у своїх закладах”.

В результаті в розпал сезону морозива (в Perfetto готують 100 видів), необхідно було дуже швидко змінювати мінімум 3-4 людини з 6.

Проте помилки та труднощі не завадили розвитку бізнесу: за 1,5 року власники відкрили три заклади, повністю перевезли виробництво у Вінницю та досягнули запланованих бізнес-результатів.

Зараз  у місті Херсон всі локації Perfetto зачинені та не функціонують. Виробництво повністю демонтовано і частково горіло від влучання бомб.

• Труднощі: воєнний стан, неможливість планувати стратегію розвитку на роки вперед, проблема з відтоком кваліфікованих спеціалістів, зниження купівельної спроможності громадян України;
• Рішення: оновлення команди, повна релокація виробництва, розвиток мережі в новому місті;
• Урок, який винесли: Співробітники - це найважливіше для бізнесу. Їх треба більше навчати та більшу увагу приділяти саме команді.

Кейс 4: KIIT  

• Рідне місто: Ірпінь, Бородянка, Ніжин;
• Місто для релокації: Львів;
• Статус зараз: у Львові працюють два заклади.

Заклад відкрився у Львові трьома внутрішньо переміщеними українцями з Ірпеня, Бородянку та Ніжина.

“Ми виїхали з окупації просто в штанях і худі, мали з собою по ноутбуку. Це все, що змогли забрати. На трьох у нас було до 10 тис. грн. Ось це все і пішло на відкриття. Все робили в борг, домовилися сплатити оренду через 2 місяці. Кавомашину теж. Стаканчики брали по сусіднім кавʼярням. Баняки і пічку принесли знайомі львівʼяни, з якими ми зустрілися протягом перших 2 тижнів волонтерства.”, - ділиться один із співвласників закладу.

Для відкриття орендували віконце на вул. Руській 3. Площа: 5.5 м2. Просто відчинили його, написали «КІІТ: кава та їжа» і почали працювати.

За перші два дні було 3 відвідувачі. Думали закриватися. Але на третій день стояла черга до 20 людей, і це не припинялося ще кілька місяців. Підтримали всі: і львівʼяни і переселенці, яких тоді у Львові було дуже-дуже багато. Власники закладу щиро вдячні всім.

Перші кілька місяців у закладі працювали виключно власники втрьох. Майже цілодобово: вдень варили каву і видавали їжу, вночі готували. Пізніше почали потроху брати людей на позицію “бариста”.

Зазраз в Kiit працюєо вже 6 людей (всі офіційно працевлаштовані) на 2 локаціях: Руська 3 (віконце) і Лепкого 6 (кавʼярня-пекарня).

Через пів року роботи власники відкрили третю точку-віконце у Києві. Наступні кілька місяців жили у потягах. Було таке, що працювали день у Львові, сідали на потяг і одразу з потяга виходили на зміну у Києві. Через це зрештою віконце у Києві закрили, бо треба було обирати місто. Обрали Львів.

• Труднощі: дуже обмежений бюджет (10 000 гривень), відсутність гостей в перші дні після  відкриття, труднощі в логістиці між двома містами;
• Рішення: сфокусуватися на розвитку у Львові, особисті домовленості, які дозволили розпочати роботу в борг, залучення спільноти, які допомогла стартувати, поступовий розвиток та розширення;
• Урок, який винесли: Нічого не боятися і не відкладати мрію на потім. Раніше ми боялися всього і тому не наважувалися щось робити у мирні часи. Тепер нам вже нічого не страшно. Ми живемо в Україні, а значить, потім може ніколи не настати. Ми це прийняли і тепер — тільки вперед!